4 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Будова карася

Карась срібний

Назва латиницею: Carassius gibelio

Назва англ: Crucian

Назва народна: Лапоть

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити карася? На що клює карась? Як спіймати великого трофейного карася? Що це взагалі за риба така?

Назва: в народі зветься карась. Карасик – молода особина, лапоть – великий екземпляр
лат. Carassius gibelio – срібний карась
англ. Crucian, що цікаво: в англійській мові слово Cricial означає “вирішальний”, “критичний”, “найважливіший”
правильна назва рідкісного золотого карася лат. Carassius carassius.

Чисельність і причини її зміни: дана риба є найбільш розповсюдженою в наших краях. Чисельність постійно лише збільшується. Пташками ікра переноситься у найвіддаленіші калюжі. Наприклад у Рівненському зоопарку є водойма для білого лебедя, розміром 20х30 метрів, так ось там живуть карасики.

Срібний карась – більш довший за золотого, росте трохи швидше і виростає набагато крупнішим. Як це не прикро, але срібний карась як і всі речі, що нас зараз оточують також made in china! Вони прийшли до нас з Китаю, басейну річки Амур. Їм тут так сподобалось, що вони витіснули корінних жителів наших водойм – золотих карасів. Да так, що поставили останніх на грань зникнення.

Карась гібридний це схрещені між собою карп та карась срібний. Оскільки ікра карасів _може_ бути заплідненою молоками інших риб, то відповідно бувають гібриди карасів з іншими видами. Це дуже цікава тема для дослідження, пізніше обов’язково розпишу тут про диплоїдних і триплоїдних карасів.
Гарна стаття щодо того, як відрізняти карасів між собою. На жаль вимагає знання бусурманської мови.

Карась золотий – природний абориген наших водойм, якого лишилось дуже й дуже мало. Як його просто відрізнити від срібного: золотий карась має круглішу форму тіла, хвостовий плавник не так сильно розділений навпіл як срібний, біля цього плавника на хвості є чорна пляма(особливо у молоді), у нього потужна товста спина, тичинок в жабрах меньше ніж в срібного(23–33 проти 39–50), очі в нього більше схожі на очі лина, він може вижити в геть поганий водоймах. Увага! Даний вид знаходиться в Червоній Книзі України, будь ласка не винищуйте його.
рекордних золотих карасів.

Особливості біології та наукове значення: Зазвичай в уловах рибалок переважають особини вагою до 120 грам. Великими вважають риби вагою в 500 грамів, якщо ж вага перевалює за кілограм сміло можете вважати таку рибу трофейною. Хоча науково відомо, що карась може досягти вагу і в 5 кілограмів(таких риб на Україні мабуть немає). Є одна особливість карасів: якщо в озері їх наплодиться величезна кількість і кормова база дуже обмежена – стають тугорослими і не виростають більшими долоньки, в такому розмірі стають статево зрілими, приводять таке ж потомство. Причому це можуть бути особини лише жіночої статі, ікринки яких стимулюють до розвитку сім’я інших риб, про що буде написано нижче.
Карась витривалий до кисневого режиму. Під час промерзання водойм і літнього висихання озер перебуває у мулі на глибині понад 0,5 м. Нереститься у травні–липні(найбільш інтеснивно у нашій місцевості в середині-кінці травня). Досягає статевої зрілості у віці 2–3 років, плодючість становить майже 115 тис. ікринок. Їх відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18°С на рослинність, на глибині близько 0,5 м.

Ось такі звичні для українців срібні карасі дійсно здатні виживати, будучи замороженими. І легко повертатися до життя після такої “зимівлі”. Карась, який пролежав кілька днів у морозильній камері, при переміщенні його в воду для розморожування через якийсь час відтаває, оживає і спокійно плаває у наданій йому для цього господарській посуді. Не страшно карасю, якщо в заморній водоймі він ненароком буде вморожений в лід – і в такому незручному стані він спокійно зможе дожити до весни, якщо, звичайно, не будуть серйозно пошкоджені органи травлення і кровообігу. Крім того карась виживає при високих температурах, у тому числі й в гарячих джерелах при +40. Взагалі карасі – ті ще пристосуванці. Розмножуватися вони можуть навіть у фонтані. Адже ця риба – гермафродитна, у разі браку особин однієї зі статей може стати самцем або самкою.

Місця проживання: Живе всюди, де є вода. Особливо полюбляє озера та ставки. Присутній у всіх річках, окрім верхів’ї гірських. Не цурається канав, меліоративних каналів і навіть болот. Виживає там, де інші риби гинуть. Де ловити карасів? В озерах їх потрібно шукати в мулистих та тінистих місцях, на границях відкритої води та водоростей. В річках любить затоки й плеса, особливо мулисті місця де є водорості та кувшинки. Карасів ловлять лише з дна.

Спосіб життя та загальна інформація: Ми свідомо не розділювали в цій секції карасів на золотих та срібних. Причини прості: ці риби дуже схожі між собою, а й золотого карася майже не залишилось, він попадається вкрай рідко :(. Якщо знаєте ще місця де є можливість поборотись зі справжніми українськими карасями – пишіть в коменти.

Карасі невибагливі, живуть всюди, їдять все підряд, розмножуються навіть без заплідення ікринок sic! Хто не вірить, читайте про гіногенез. Доречі, може хто не знав, золоті акваріумні рибки – це одна з форм карася :), так що казка про бабу й розбите корито приймає нове значення, карась – володар водяного царства
Вік карася можна визначити по кількості кілець на його лусці, прямо як на пеньку спиляного дерева. Росте ця риба вкрай помалу, потрібно не менше п’яти років, щоб карасі виросли до столового розміру. А трофейні кілограмові екземпляри мають десятирічний вік, отак-то.
Прикольна особливість карася ще в тому, що будучи пійманими очі у них починають жалібно дивитись вниз.
Є дуже цікаве пристосування у карасів: якщо ви витягнули з води крупного карася, а він своєю формою дуже круглий з височенною спиною – це означає, що у водоймі є хижаки, особливо щука. Карась знову ж таки адаптується під оточуюче середовище(прямо як Alien), якщо є хижак то наш герой починає швидко рости вверх, щоб його було важче зцапати.

Хочу написати, що карась – це риба майбутнього. Якщо станеться ядерна війна, глобальне похолодання (чи навпаки парниковий ефект і потепління), в нас вріжеться комета або Земля налетить на свою небесну вісь – все живе винищеться. Але в водоймах залишиться жити знаєте хто? Вірно, карась. Ця риба переживе всіх і вся, тому це риба майбутнього.

Харчування: карасі дуже особливий вид риб. По класиці жанру вони найбільш активно харчуються на ранкових та вечірніх зорях.
З власного досвіду можу підтвердити, що саме в цей час є шанс впіймати трофейні екземпляри. Але у більшості випадків карасі клюють тоді, коли їм щось перемикне в голові. Наприклад автор даної статті неодноразово був свідком, коли рівно о восьмій ранку у всіх рибалок на березі майже одночасно починали працювати фідери, також потрапляв на риболовлю, коли риба почала прокльовуватись після 10-ї.
В літературі пишуть, що ловити дану рибу вночі немає сенсу – заперечую, особисто бував саме на нічних рибалках карасів, причому вдень і зранку кльов був гіршим. Але на тій же водоймі на тому ж місці через декілька тижнів вночі не бачив жодного клювання!
Карасі дуже привередливі щодо харчування, в цьому плані на мою особисту думку – це є найзагадковіші риби нашого краю. Одного дня вони чудово ловляться на одну насадку, а іншого подавай їм щось інше. Мало того, таке переключення може статись продовж одного дня! На кожній окремій водоймі потрібно шукати свій “ключик”.
Харчуються вони здебільшого бентосними організмами, також зоопланктоном. А ще є одна особливість, по якій можна визначаити, що на водоймі стовідсотково є гарні карасі: унікальне чавкання в камишах – це карасі смокчуть солоденькі пАгони.

Прикормка: повинна містити в собі печиво, краще топлене молоко. Безумовний лідер в якості принади на карасі в народі – це макуха (расова москальска назва “жмых”) – відчавлені від олії залишки зернят соняшника, її як кидають просто розмоченою водою, так і цілими спресованими шматками, також запарюють. Ми з власного досвіду рекемендуємо в якості принади для карася додавати також кукурудзяну крупу та вівсянку(краще мелену). Звичайно в якості прикормки люди в більшості своїй використовують різноманітні каші(пшоняна, кукурудзяна, горохова, вівсяна і тому подібні), ми ж проти такого підходу. Прикормка має роздрадувати карасів, пробудити у них звірячих апетит! Мій рецепт прикормки

Ароматизатори та атрактанти: карась любить запах анісу, ванілі. Експерементально встановлено, що даній рибі більше подобаються солодкі принади. Якщо ви ловите на горох, то ніяких інших запахів використовувати не потрібно! Горох сам по собі несе унікальних запах, який риба любить і добре чує. В принаду ніколи не завадить додати трішки свіжої, нерафінованої, а краще чавленої десь в селі олії. Також карасі люблять запах часнику, його додають прямо в мастирку, або ж спочатку пальцями шуршать по зрізаному зубку часнику, а потім цими ж пальцями насаджують хробака. Ми також ловили карасів на просте тісто, в яке додавали трішки меду. До перловки чудово імпонує карвалол і кориця. Також говорять, що карасі люблять запах керосину та навіть змазки WD-40, нажаль з цими інгредієнтами ми ще не експерементували, пробуйте – напишете в коментарі результати 🙂

Наживка: Улюблена природня їжа це личинки різних комах та ніжні пагони рослин(як вже писалось вище). Рекомендовані насадки тваринного походження це:

  • мотиль – личинка комара-довгунця. Ні в’якому разі не насаджуйте панчохою! Лише проколоти “голову”, і нехай вісить та скорочується на гачку;
  • опариш – личинка м’ясної мухи. Теж ніколи не насаджуємо повністю, лише під голову. “Головою” називаємо чорну цятку на одному з кінчиків;
  • хробаки. Гнойові черв’яки звичайно мають більшу перевагу над дощовими. Тут вже нарешті можна насаджувати панчохою, на весь гачок :).

Карасі також дуже люблять рослинні насадки на основі каш та круп:

  • на першому місці тут безумовно є мастирка – націльнальна рибна принада, яка заслуговує на окремо на цілу статтю. Мабуть кожен знає, що це таке, але все-таки напишемо, що це повністю розварений горох в який замішується манка до консистенції пластиліну;
  • манна бовтушка – серкет приготування простий як двері, але складний у виконанні. Щоб у вас вийшла гарна бовтянгка потрібно безперестанку калатати манку з водою не менше 10 хвилин, рекомендую всі 15. Тоді манка буде тянутись за палочкою сантиметрів 5;
  • тісто й простий хліб. Одного разу був свідком, як сам та сусідні риболові тягали лише “п’ятачків” – карасиків до долоньки, наживка і хробак і мастирка і опариш. Тут один кмітливий рибалка пом’яв хліб і нацепив на гачок: через три хвилини в його садку б’єьться солідний лапоть! Також одного разу ми рибалили на платному ставку, і до обіду зловили до п’яти карасів, все було дуже сумно й неприємно, і тут моєму другу приходить в голову ідея ловити фідером на тісто. Яке ж було наше здивування коли карась “пішов”, до кінця дня ми набомбили по 5 кілограм риби;
  • перловка, її краще запарювати в термосі, так, щоб посередині залишалась суха прожилочка. Ця насадка може принести прекрасні результати;
  • консервована солодка кукурудза – ловляться карасі тільки крупнішого розміру;
  • горох. Якщо вже карась і клює на варений горох, то теж тільки крупний;
  • варена пшениця. Увага, зараз буде маленька хитрість: як спіймати великого карася? Краще коли пшениця схрещена з житом сорту третикале – це потрібно в тому випадку, коли у водоймі дуже багато карася розміром з палець і він зовсім не дає спокою, так от для того щоб виманити самих крупних особин я колись в селі ловив і кормив розпареним третікалом, на звичайну поплавочну вудочку – результат за ранок або вечір від 1-го до 3-ох карасів вагою від 700 до 900 грам.

Виважування та поведінка на гачку: дуже екстримальні. Потрібно неспішно втомити крупного карася і старатись не форсувати події, тому що губи в нього тонкі, і повідки він рве за милу душу. Після вдоху свіжого повітря можливе заспокоєння і покіра. Карасі до останнього боряться за свою свободу, намагаються завести снасті в корчі, сильно опираються виважуванню. Тому діставати їх з води одне задоволення :). Навіть перебуваючи в садку вони не зупиняються і шукають будь яку можливість вибратись звідти. Автор даного допису одного разу втратив весь улов, коли крупний карась зумів відкрити залізний садок з середини!

Читать еще:  Клев карася в д ильинка долгоруковского района

Карась

Карась (лат. Carassius) – широко поширений рід риб, який відноситься до класу лечепёрие риби, загону коропоподібних, сімейству коропові.

До української мови назва цієї риби перекочувало як адаптована транслітерація старонемецкого слова «karas», висхідного корінням до латинського позначення роду, етимологія якого невідома.

Карась – опис зовнішнього вигляду, будова, характеристика і фото.

Форма тіла карася довгаста або злегка округла, тулуб риби помірно сплюснене з боків і покрите великої, гладкої на дотик лускою. Колір карася в залежності від видової приналежності може приймати різні відтінки сріблястого або золотистого. Спина риби досить товста, з високим спинним плавцем. Довжина карася може досягати 50-60 см, а вага риби щодня понад 5 кілограмів. Голова риби невеликого розміру з маленькими очима і ротом, в якому глоткові зуби розташовані в один ряд. Примітною особливістю є наявність в спинному і анальних плавниках колючих зазубрених променів.

Тривалість життя залежить від виду риби. Звичайний карась живе понад 12 років. Срібний карась живе 8-9 років, але існують особини, які доживають і до 12 років.

Чим відрізняється короп від карася?

  • Відрізнити коропа від карася можна за зовнішнім виглядом риби. У коропа є вуса, а у карася їх немає.
  • Контури голови коропа мають злегка зігнуті контури через наявність невеликої горбинки трохи нижче чола, у карася голова не відрізняється нічим особливим.
  • Губи коропа товщі і мясистее, ніж у карася.
  • Тіло карася сильно стисле з боків, високе і пружне, тоді як у коропа воно витягнуте, досить повне і гнучке.
  • Луска карася дрібніше і світліше, ніж у коропа.
  • Спинний плавник карася рівний по контуру, а у коропа на плавці чітко позначений колючий шип з зазублинами і своєрідна виїмка.
  • М’ясо карася костисте, білуватого кольору, у коропа воно рожево-червоне, і кісток в ньому набагато менше.
  • Стандартний вага карася – 200-500 г, рідко трапляються двох або трикілограмова дорослі особини довжиною 50-60 см. Карпи нерідко досягають ваги в 17-20 кг і мають довжину більше метра.

Чим відрізняється сазан від карася?

  • Відрізнити сазана від карася можна за зовнішнім виглядом. У карася немає вусиків, а у сазана є дві пари коротеньких вусів.
  • Карась не може похвалитися дуже значними розмірами: при довжині в 50-60 см дорослий карась не перевищує ваги в 3 кг. Сазан – досить велика риба: часто досягає метрової довжини і важить понад 20 кг.
  • Тривалість життя карася в середньому 10 років, сазан живе 30-35 років.
  • Число вимітати карасем ікринок сягає числа в 300 000 штук, сазан за нерест здатний викидати до півтора мільйонів ікринок.
  • Карась досить костистий, а ось м’ясо сазана відрізняється меншим набором кісток, особливо дрібних.

Чим відрізняється карась від буффало?

  • Луска буффало дуже легко відділяється від тіла, а ось почистити карася не завжди буває легко.
  • Губи буффало м’ясисті і покриті дрібними ворсинками. У карася губи тонкі і абсолютно гладкі.
  • Якщо карась виростає всього до 50-60 см і має масу, що не перевищує 3 кг, то буффало відрізняється досить великими габаритами. Часто трапляються особини 125 см в довжину і вагою в 15, 20, і навіть 30 кг.
  • Карась – костиста риба, м’ясо буффало має не так багато кісток.

Де мешкає карась?

Ареал проживання карася дуже великий. Популяції срібного і золотого карасів живуть як в чистих водах річок і озер, так і в заболочених, порослих рослинністю природних і штучних водоймах, ставках. Єдино, де риби не зустрічаються – це гірські озера і річки.

В результаті господарської діяльності людини карасі живуть у водоймах Польщі, Німеччини, Італії та Португалії, Угорщини, Румунії, Великобританії і Білорусії, Казахстану і Монголії, Китаю, Кореї. Облюбували ці рибки і холодні води сибірських річок і озер, ловлять карасів також на Колимі та в Примор’ї. Сьогодні представники роду живуть в Таїланді і Пакистані, Сполучених Штатах Америки, Індії та багатьох інших країнах.

При настанні несприятливих умов (посуха або сильні морози) карасі здатні перечікувати їх, зариваючись в мулистий грунт на глибину до 0,7 м.

Що їдять карасі?

Риба карась є практично всеїдною. Перші дні мальки карася, які щойно з’явилися з ікри, для підтримки життєвих сил використовують наповнення жовткового мішка, що залишився після ембріонального розвитку. Трохи подорослішавши, риби починають поїдати в ставку дафній і дрібні синьо-зелені водорості. Починаючи з місячного віку меню маленьких карасиків поповнюється мотилем і личинками різних водних комах. Їжа дорослих особин стає більш різноманітною: у водоймах карасі їдять кільчастих хробаків і дрібних ракоподібних, личинок комах. Також карась харчується корінням і стеблами прибережних рослин, ряскою та водоростями. В результаті господарського втручання людини риба «розсмакували» варені крупи (пшоняну, гречану і перлову кашу), хлібний м’якуш і тісто, присмачене маслом. Карась почуває приманку з великої відстані, так як його органи нюху розвинені дуже добре. Не любить карась кушир, який містить танін – речовина, що відлякує видобуток карася, таку як комахи і дрібні личинки.

Види карасів – фото і назви.

Рід включає в себе наступні різновиди карасів:

  • Золотий карась (звичайний карась) (лат. Carassius carassius), є об’єктом промислового розведення і промислу. Цей вид має характерне сплющене з боків, округле плоске тіло з високим спинним плавцем і хвостом коричневого кольору. Одинарний анальний плавник, а також парні черевні і грудні мають злегка червонуватого забарвлення. Луска карася на боках велика, з золотисто-мідним відтінком. Очеревина зазвичай позбавлена ​​пігментації, на відміну від спини, має коричневий відтінок.

Золотий карась – це риба довгожитель. Тривалість життя цього карася в природних умовах іноді перевищує 12 років. Довжина карася може досягати 50 сантиметрів, а вага перевищувати 5 кг. Статевої зрілості риби досягають через 3-4 роки після народження. Звичайний карась мешкає на території Європи, починаючи від прохолодних озер Великобританії, Норвегії, Швеції та Швейцарії і закінчуючи теплими водосховищами Італії, Македонії, Хорватії та Словаччині. Крім того, в ареал поширення золотого карася входять мулисті, зарослі або заболочені водойми Китаю і Монголії, а також азіатської території Росії.

  • Срібний карась (лат. Carassius gibelio) раніше мешкав тільки в річках, що відносяться до басейну Тихого океану. Однак в результаті події в середині XX століття штучного розселення в ареал проживання цього виду увійшли водойми Північної Америки, Індії, Китаю, Сибіру і Далекого Сходу, а також України, Білорусії, Латвії, Польщі, Румунії, Німеччини, Італії та Португалії. Причому, у багатьох з цих країн риба витіснила споконвічного господаря – золотого карася. На відміну від золотого карася, розміри срібного карася трохи скромніше. Так, наприклад, максимальна вага карася рідко перевищує 3 кілограми, а довжина 40 сантиметрів. Велика луска риби може бути забарвлена ​​в сріблясто-сірий або зеленувато-сірий колір. Як виняток, можна зустріти особин із золотистою і рожево помаранчевої забарвленням. Однак у срібного карася, на відміну від золотого, плавники майже прозорі, сірі, злегка рожеві або мають світло-оливковий колір.

Тривалість життя срібного карася в середньому становить 8-9 років, але зустрічаються екземпляри, вік яких перевищує 11-12 років.

Завдяки дивній здатності срібного карася пристосовуватися до навколишніх умов і змінювати свій зовнішній вигляд відповідно до них, був виведений новий вид риби, який отримав назву «Золота рибка».

  • Золота рибка (лат. Carassius auratus) – цей вид карася представлений величезною кількістю підвидів, число яких давно перевалило за три сотні. Всі вони, за рідкісним винятком, призначені тільки для розведення в акваріумі. Представники цього виду розрізняються не тільки за розмірами, вагається від 2 до 45 см, забарвленням, що включає всі кольори веселки, а й формою тіла, яка може бути подовженою, яйцеподібної або нагадувати сферу. Крім того, сильно розрізняються форма золотих рибок, а також довжина плавників і хвоста, які можуть бути як короткими, так і дуже довгими, і нагадувати крила метелика або розвивається вуаль. Очі золотих рибок бувають маленького розміру або величезними і опуклими.

  • Японський карась (лат. Carassius cuvieri) мешкає в водах Японії і Тайваню. Дикі види цієї риби живуть в озері Бива в Японії. Довжина риби досягає 35-40 см.

Розмноження (нерест) карася в ставку.

Статевозрілими карасі стають тільки на 4-5 рік життя. На території колишніх країн СРСР період нересту карася починається в кінці весни – початку літа, а саме в травні-червні, коли вода нагріється до температури 17-18оС. Сам нерест здійснюється в кілька етапів з перервами близько 10 днів. Ікра карася, пофарбована в світло-жовтий колір, завдяки своїй клейкості міцно закріплюється на підводних частинах рослинності. Кількість обметаної ікри може досягати 30 0000 штук. Залежно від температури води інкубаційний період може тривати до 7 днів.

Якщо самець карася відсутня, самка сріблястого карася має унікальну здатність проводити нерест з родинними представниками сімейства. І хоча молочко коропа, ляща, плотви або золотого карася не можуть зробити повноцінного запліднення, вони все ж провокують розвиток ікри. В результаті такого процесу, званого Гіногенез, з відкладених ікринок з’являються тільки жіночі особини.

Розведення карася в ставку або штучному водоймищі.

Срібні карасі, незважаючи на свої скромні розміри, є досить цінним об’єктом рибницьких господарств, і розводять цю рибу штучно поряд з коропом і сазаном. Крім того, золоті і срібні карасі служать для рибалок бажаним мисливським трофеєм.

Промислове розведення карася не складає зазвичай ніяких труднощів. На відміну від інших видів риб вони здатні довго переносити серйозний недолік кисню в воді, що виникає в літню спеку і при сильних морозах. Також слабо реагують вони і на підвищену кислотність.

Для розведення карася в ставку глибина водойми повинна бути не менше 1,5 – 2 метрів, щоб створити простір для риб і забезпечити велику кількість зеленої рослинності. Завдяки тому, що карась – риба всеїдна, його годування можна здійснювати не тільки черв’яками і личинками, а й запареними крупами, а також комбікормами. Основне правило – кількість корми для карася не повинно перевищувати 5% від загальної маси риб, що живуть у водоймі.

Як розводити карасів в домашніх умовах?

Золотих рибок і звичайних карасів, що містяться в акваріумах, годують дафнії, трубочник, мотилем і дощовими хробаками. Як добавки можна давати сухий корм з набором необхідних вітамінів і мінералів. Як альтернативу акваріумний рослинності в їжу карася включають свіжозірвані листя кропиви або городнього салату. Можна урізноманітнити раціон круто звареними рисовими, гречаним або перлової кашами, попередньо промитими під струменем проточної води. Не слід перегодовувати акваріумних карасів, це може привести до виникнення різних захворювань у домашніх улюбленців.

Зміст карася в акваріумі зазвичай не представляє проблем, так як це невибаглива риба. І все ж, щоб правильно розводити карасів в домашніх умовах, слід дотримуватися певних правил:

  • З метою забезпечити вихованцям комфортне існування обсяг акваріума вибирається з розрахунку 40 літрів на одну рибку.
  • Штучна водойма для карася повинен бути обладнаний повітряним компресором для збагачення води киснем.
  • Дно акваріума повинно бути вистелено піском і гравієм, на якому розмножуються корисні бактерії, які переробляють аміак, який є побічним продуктом життєдіяльності рибок і водоростей.
  • Не можна відразу запускати золотих рибок або карасів в наповнений водою акваріум. Потрібно, щоб в ньому встановилася сприятлива екосистема. Щоб досягти цього, в нього поміщають равликів і дають акваріуму «визріти» протягом тижня.
  • Необхідно суворо стежити за температурою води в акваріумі, де містяться карасі, і тримати її на рівні 21оС 28оС.
  • Годувати карасів слід тільки спеціальним кормом. Крім того, потрібно прибирати залишки корму, щоб уникнути отруєння екосистеми.
  • Регулярно, з частотою 1 раз на тиждень, потрібно проводити часткову (до 30%) зміну води в акваріумі, де ви розводите карасів.
  • При великих обсягах штучної водойми необхідно забезпечувати додаткове підсвічування з розрахунку 0,5 Вт / літр води.
Читать еще:  Где клюет карась в ярославле

Карась

Карась относится к семейству карповых, представитель рода лучеперых, пресноводная рыба. Он обитает в водоемах на обширных территориях не только европейской России, но также на Дальнем Востоке и в Сибири, на севере Азии. Водятся караси в странах Европы, в США и азиатских странах – Пакистане, Индии, Китае, Монголии.

Описание рыбы карась

У карася, обладателя широкого тело с округлой спиной, слегка приплюснуты бока. На массивной спине у карася крупный плавник, нисходящий к хвосту. Голова у рыбы небольшая, глаза маленькие с выразительным темным зрачком. Рот приподнят вверх, имеются глоточные зубы, растущие в один ряд. Чешуя у карася крупного размера, плотная, с гладкой структурой и весьма привлекательного вида. Средняя продолжительность жизни рыбы 10-12 лет.

Особенности вида

Подобно некоторым другим рыбам, у карася одним острым лучом снабжены его спинной и анальный плавники, имеющие зазубрину.

Боковая линия у карася выполняет важную функцию, по сути, это поры, связанные с подкожными рецепторами, благодаря которым он способен улавливать малейшие колебания и движения насекомых даже на расстоянии. Это важно, когда он кормится в воде и когда к нему приближается хищник.

Окрас и размер

Чешуя у карася роскошная, имеет приятный цвет старого золота. Либо она, это зависит от вида, серебристого оттенка. Обычный карась имеет насыщенный золотой окрас или сероватый с легкой желтизной, это связано с условиями его обитания.

Серебристый карась иногда попадается с сероватым оттенком чешуи, но бывает и с зеленоватым отливом. Случается, что серебряные караси обладают желтовато-серым цветом тела.

Плавники золотистого карася желтого либо красновато оттенка. У рыб с серебристой чешуей плавники серые с черным отливом.

В больших озерах и реках водятся более крупные экземпляры золотых карасей. Там они часто вырастают до полуметровой длины, а масса их может достичь почти трех килограммов. Немного уступает им серебряный карась, он набирает массу не более двух килограммов, длина его меньше, чем у золотого, на 10 см. Прудовые караси всегда значительно мельче и уступают речным в весе.

Известные виды карася

Всего ихтиологи насчитывают пять видов карасей. Однако наибольшее распространение в водоемах России получили три вида.

Золотой, самый обычный и повсеместно живущий вид карасей с золотистым окрасом чешуи. Он обитает в евразийских водоемах и озерах Сибири, всегда держится в стаях. Это не слишком подвижная рыба. Любит заросшие зеленью водоемы, заболоченные пруды. Он крупнее других видов.

Меньше золотого по размеру серебряный карась, этот вид состоит исключительно из самок рыб с чешуей серебристого цвета. Такой вид карася обладает почти вдвое большим числом тычинок в жабрах. Сначала этот вид обитал в сибирских реках, впадающих в Тихий океан, в низовьях рек на Арале. Сегодня водится повсеместно в евразийских водоемах.

Золотая рыбка – декоративный вид карася, селекционеры вывели его искусственным путем. Эта рыба отличается ярким оранжевым окрасом. В естественных водоемах не водится.

Еще два вида карася – мабуна и белый карась — живут в водоемах Японии, иногда они попадаются в дальневосточных реках.

Где обитает рыба карась

Сложно назвать водоемы России, где бы ни водился карась. Причем как в европейской, так и в азиатской ее части – в сибирских и дальневосточных водоемах. Ареал его обитания обширен. Это как естественные озера, лиманы, заводи рек, так и искусственные пруды. Нет этой рыбы только в быстрых и прохладных горных реках и в северных регионах.

Караси широко распространены в Центральной и Восточной Европе, они населяют водоемы США, Индии, Пакистана, Японии и многих других стран.

Карась любит селиться в низинных водоемах со стоячей водой и реках со слабым течением. Ему нравятся заболоченные места с многочисленной водной растительностью, даже те, где поверхность покрыта трясиной. Подходят для жизни карасей котлованы, затопленные карьеры, замкнутые озерца, силосные ямы, торфяные болотца. Там, где много ряски, камыша, рогоза – самые карасьи места.

Рыбы эти весьма невзыскательны к условиям жизни. Могут находиться в донных ямах и в тине. Если в водоеме илистое дно, то это лучшая среда обитания для карасей. Плавают они среди водорослей у самого дна озер и прудов. В теплое время года карась часто питается и у поверхности водоемов. Только с наступлением холодов караси опускаются на дно и залегают там для зимней спячки.

Чем питается карась

Карася часто называют всеядной рыбой пресных водоемов. В еде он действительно неприхотлив. В его рацион входят:

  • водоросли;
  • дафнии;
  • планктон;
  • насекомые;
  • мотыль;
  • моллюски;
  • простейшие организмы;
  • листья растений;
  • улитки;
  • личинки водных насекомых;
  • ракообразные;
  • кольчатые черви.

Обычная еда карасей различная живность со дна водоема – червяки, ракообразные, личинки, моллюски, насекомые. При таком меню медлительные и неповоротливые караси хорошо набирают вес и растут. Но для них вполне приемлемо питание водорослями, тиной, травянистыми водными растениями.

В зимний период караси залегают на дне, зарываются в ил и до весны вполне обходятся без еды, находясь в сонном состоянии.

Как размножается карась

Половая зрелость у карасей наступает только к четвертому или пятому году жизни. При этом самцы созревают раньше. Нерест у этих рыб начинается в хорошо прогретой до 15-18 градусов воде в мае или начале июня. Нерестятся караси в несколько этапов, порционно, делая паузы в полторы недели.

Самки мечут икру вблизи от берега на водных растениях. Очень клейкая икра желтого цвета хорошо крепится к листочкам и стеблям. Одна самка способна выметать до 300 тысяч икринок. Число самцов, участвующих в нересте, всегда в четыре или пять раз меньше, чем самок. Групповой нерест проходит у них достаточно шумно, с плеском воды в течение двух либо трех дней.

Инкубационный период длится примерно неделю, затем появляются личинки, находящиеся внутри мешочка с желтком, из него они получают питательные вещества. Вылупившиеся мальки сначала питаются планктоном. Подрастая, молодь карася постепенно переходит на растительную пищу и донные животные организмы.

У карася наблюдается редкая для рыб способность хорошо подстраиваться под условия конкретного водоема. Когда он заболочен — и питание в основном растительное, караси растут медленнее и бывают мельче. Может изменяться даже их внешний вид – тело становится более вытянутым. При хорошем питании и условиях обитания караси становятся обладателями высокого тела, прекрасно набирают вес.

Опасные враги рыбы карась

В водоемах главными врагами карасей всегда были хищные рыбы, особенно охоча до них щука. Недаром появилась народная мудрость: на то и щука, чтобы карась не дремал. Конечно, на неповоротливого и сонливого карася нападают и другие хищники. Он часто становится жертвой жереха, судака.

Уничтожают эту рыбу в больших объемах тритоны и лягушки, которые беспощадно поедают карасью икру. Кроме того, их добычей становятся недавно появившиеся на свет мальки карася. Такие же опасные враги рыбьей молоди водяные жуки – очень агрессивные плавунцы, полоскуны, водяные клопы, нападающие на мальков. Причем еще более агрессивны и прожорливы личинки этих жуков.

На карасей с воздуха нападают птицы – чайки, зимородки. Птицы еще становятся переносчиками опасных заболеваний рыб. В прудах и озерах небольших карасиков легко вылавливают утки, особенно такая разновидность как поганки. Серые цапли могут поедать карасей десятками штук.

Не менее опасны для карасей и хищные зверьки, которые прекрасно плавают. Выдры и ондатры постоянно охотятся на рыбу, не отстают от них выхухоли и хорьки. Карасей ловко выслеживает и отлично ловит лисица.

Но более других истребляет поголовье карасей, конечно, человек с удочкой. Чаще всего добродушных карасей, подходящих близко к берегу, ловят именно поплавочной удочкой. Но применяют для их поимки и другие известные снасти – спиннинг, фидер, резинку, пружинку.

В качестве наживки чаще всего используют червей, мотылей, опарышей, кусочки теста, хлебные шарики, распаренные зерна пшеницы, кукурузы, гороха. В ход идут также пшенная, манная и кукурузная каши. Наживку сдабривают растительными маслами с душистым запахом, анисовыми каплями, фруктовыми ароматизаторами.

Рыболовы считают отличной приманкой для карася творог и гречневую кашу, иногда для запаха в них добавляют каплю ароматного лаврового или анисового эфирного масла. Прикормку для карасей обычно готовят из сухарей, перловки, овсянки, отрубей, отварного пшена, жмыха.

Снасти для ловли карасей используют самые незаметные, а леску тонкую, ведь у этой рыбы зоркий глаз. Самым излюбленным местом лова считается поросший у берега камышами водоем с глубиной до трех метров. Любители рыбалки также практикуют использование мелких карасей в качестве живца на хищную рыбу.

Популяция и статус вида

Если у обыкновенного карася особи обоего пола встречаются в равных пропорциях, то у серебряного карася в популяции над самцами сильно доминируют самки. Ихтиологи подсчитали, что этот вид самцы представляют менее чем 10 процентами всего поголовья. Например, в прудовых хозяйствах вообще принято культивировать однополые популяции серебряного карася.

Если раньше золотой карась преобладал буквально во всех водоемах, то теперь в результате искусственного переселения серебряного карася эта ситуация резко переменилась. Во многих случаях серебряные караси полностью вытеснили популяции золотого карася. Нередко начали появляться гибриды обоих видов.

Ихтиологи отмечают, что за последние полвека численность особей карася стабильна, даже несмотря на не самые благоприятные условия обитания. А серебряный карась постоянно увеличивает свою численность во всех водных объектах.

Промысловая ценность

Караси всегда были ценными промысловыми рыбами. Увеличивший свою численность и отлично прижившийся во многих водоемах серебряный карась, тоже стал популярным объектом промыслового лова, особенно на Камчатке.

Имеет широкое распространение выращивание карасей в прудовых хозяйствах, фермеры все чаще разводят эту рыбу, оборудуя карасьи пруды.

Ежегодно в реках и озерах России карасей добывают несколько тысяч тонн. Это не считая тех, которые вырастают в искусственных прудах в фермерских хозяйствах.

Вкусовые качества рыбы карась

Мясо у карася белое и очень вкусное. Оно считается диетическим продуктом, поскольку содержит белок, который легко усваивается, а также много полезных витаминов – А, D, E, насыщенные жирные кислоты и минеральные элементы. Карасье мясо богато на кальций и фосфор, в его составе есть магний, хром, железо, фтор, молибден, натрий и никель.

Из карасей готовят вкуснейшее заливное. Но самое роскошное блюдо, особенно для рыбных гурманов – караси, приготовленные в сметане. Рыбу можно жарить и запекать. Приготовленная на костре из только что выловленных карасей уха – настоящее объедение.

Видео о рыбе карась

Карась срібний

Назва латиницею: Carassius gibelio

Назва англ: Crucian

Назва народна: Лапоть

В даній статті ми спробуємо дати відповіді на запитання: Де ловити карася? На що клює карась? Як спіймати великого трофейного карася? Що це взагалі за риба така?

Назва: в народі зветься карась. Карасик – молода особина, лапоть – великий екземпляр
лат. Carassius gibelio – срібний карась
англ. Crucian, що цікаво: в англійській мові слово Cricial означає “вирішальний”, “критичний”, “найважливіший”
правильна назва рідкісного золотого карася лат. Carassius carassius.

Чисельність і причини її зміни: дана риба є найбільш розповсюдженою в наших краях. Чисельність постійно лише збільшується. Пташками ікра переноситься у найвіддаленіші калюжі. Наприклад у Рівненському зоопарку є водойма для білого лебедя, розміром 20х30 метрів, так ось там живуть карасики.

Читать еще:  Прогноз клева карася в наро фоминске

Срібний карась – більш довший за золотого, росте трохи швидше і виростає набагато крупнішим. Як це не прикро, але срібний карась як і всі речі, що нас зараз оточують також made in china! Вони прийшли до нас з Китаю, басейну річки Амур. Їм тут так сподобалось, що вони витіснули корінних жителів наших водойм – золотих карасів. Да так, що поставили останніх на грань зникнення.

Карась гібридний це схрещені між собою карп та карась срібний. Оскільки ікра карасів _може_ бути заплідненою молоками інших риб, то відповідно бувають гібриди карасів з іншими видами. Це дуже цікава тема для дослідження, пізніше обов’язково розпишу тут про диплоїдних і триплоїдних карасів.
Гарна стаття щодо того, як відрізняти карасів між собою. На жаль вимагає знання бусурманської мови.

Карась золотий – природний абориген наших водойм, якого лишилось дуже й дуже мало. Як його просто відрізнити від срібного: золотий карась має круглішу форму тіла, хвостовий плавник не так сильно розділений навпіл як срібний, біля цього плавника на хвості є чорна пляма(особливо у молоді), у нього потужна товста спина, тичинок в жабрах меньше ніж в срібного(23–33 проти 39–50), очі в нього більше схожі на очі лина, він може вижити в геть поганий водоймах. Увага! Даний вид знаходиться в Червоній Книзі України, будь ласка не винищуйте його.
рекордних золотих карасів.

Особливості біології та наукове значення: Зазвичай в уловах рибалок переважають особини вагою до 120 грам. Великими вважають риби вагою в 500 грамів, якщо ж вага перевалює за кілограм сміло можете вважати таку рибу трофейною. Хоча науково відомо, що карась може досягти вагу і в 5 кілограмів(таких риб на Україні мабуть немає). Є одна особливість карасів: якщо в озері їх наплодиться величезна кількість і кормова база дуже обмежена – стають тугорослими і не виростають більшими долоньки, в такому розмірі стають статево зрілими, приводять таке ж потомство. Причому це можуть бути особини лише жіночої статі, ікринки яких стимулюють до розвитку сім’я інших риб, про що буде написано нижче.
Карась витривалий до кисневого режиму. Під час промерзання водойм і літнього висихання озер перебуває у мулі на глибині понад 0,5 м. Нереститься у травні–липні(найбільш інтеснивно у нашій місцевості в середині-кінці травня). Досягає статевої зрілості у віці 2–3 років, плодючість становить майже 115 тис. ікринок. Їх відкладають трьома-чотирма порціями при температурі води не нижче 18°С на рослинність, на глибині близько 0,5 м.

Ось такі звичні для українців срібні карасі дійсно здатні виживати, будучи замороженими. І легко повертатися до життя після такої “зимівлі”. Карась, який пролежав кілька днів у морозильній камері, при переміщенні його в воду для розморожування через якийсь час відтаває, оживає і спокійно плаває у наданій йому для цього господарській посуді. Не страшно карасю, якщо в заморній водоймі він ненароком буде вморожений в лід – і в такому незручному стані він спокійно зможе дожити до весни, якщо, звичайно, не будуть серйозно пошкоджені органи травлення і кровообігу. Крім того карась виживає при високих температурах, у тому числі й в гарячих джерелах при +40. Взагалі карасі – ті ще пристосуванці. Розмножуватися вони можуть навіть у фонтані. Адже ця риба – гермафродитна, у разі браку особин однієї зі статей може стати самцем або самкою.

Місця проживання: Живе всюди, де є вода. Особливо полюбляє озера та ставки. Присутній у всіх річках, окрім верхів’ї гірських. Не цурається канав, меліоративних каналів і навіть болот. Виживає там, де інші риби гинуть. Де ловити карасів? В озерах їх потрібно шукати в мулистих та тінистих місцях, на границях відкритої води та водоростей. В річках любить затоки й плеса, особливо мулисті місця де є водорості та кувшинки. Карасів ловлять лише з дна.

Спосіб життя та загальна інформація: Ми свідомо не розділювали в цій секції карасів на золотих та срібних. Причини прості: ці риби дуже схожі між собою, а й золотого карася майже не залишилось, він попадається вкрай рідко :(. Якщо знаєте ще місця де є можливість поборотись зі справжніми українськими карасями – пишіть в коменти.

Карасі невибагливі, живуть всюди, їдять все підряд, розмножуються навіть без заплідення ікринок sic! Хто не вірить, читайте про гіногенез. Доречі, може хто не знав, золоті акваріумні рибки – це одна з форм карася :), так що казка про бабу й розбите корито приймає нове значення, карась – володар водяного царства
Вік карася можна визначити по кількості кілець на його лусці, прямо як на пеньку спиляного дерева. Росте ця риба вкрай помалу, потрібно не менше п’яти років, щоб карасі виросли до столового розміру. А трофейні кілограмові екземпляри мають десятирічний вік, отак-то.
Прикольна особливість карася ще в тому, що будучи пійманими очі у них починають жалібно дивитись вниз.
Є дуже цікаве пристосування у карасів: якщо ви витягнули з води крупного карася, а він своєю формою дуже круглий з височенною спиною – це означає, що у водоймі є хижаки, особливо щука. Карась знову ж таки адаптується під оточуюче середовище(прямо як Alien), якщо є хижак то наш герой починає швидко рости вверх, щоб його було важче зцапати.

Хочу написати, що карась – це риба майбутнього. Якщо станеться ядерна війна, глобальне похолодання (чи навпаки парниковий ефект і потепління), в нас вріжеться комета або Земля налетить на свою небесну вісь – все живе винищеться. Але в водоймах залишиться жити знаєте хто? Вірно, карась. Ця риба переживе всіх і вся, тому це риба майбутнього.

Харчування: карасі дуже особливий вид риб. По класиці жанру вони найбільш активно харчуються на ранкових та вечірніх зорях.
З власного досвіду можу підтвердити, що саме в цей час є шанс впіймати трофейні екземпляри. Але у більшості випадків карасі клюють тоді, коли їм щось перемикне в голові. Наприклад автор даної статті неодноразово був свідком, коли рівно о восьмій ранку у всіх рибалок на березі майже одночасно починали працювати фідери, також потрапляв на риболовлю, коли риба почала прокльовуватись після 10-ї.
В літературі пишуть, що ловити дану рибу вночі немає сенсу – заперечую, особисто бував саме на нічних рибалках карасів, причому вдень і зранку кльов був гіршим. Але на тій же водоймі на тому ж місці через декілька тижнів вночі не бачив жодного клювання!
Карасі дуже привередливі щодо харчування, в цьому плані на мою особисту думку – це є найзагадковіші риби нашого краю. Одного дня вони чудово ловляться на одну насадку, а іншого подавай їм щось інше. Мало того, таке переключення може статись продовж одного дня! На кожній окремій водоймі потрібно шукати свій “ключик”.
Харчуються вони здебільшого бентосними організмами, також зоопланктоном. А ще є одна особливість, по якій можна визначаити, що на водоймі стовідсотково є гарні карасі: унікальне чавкання в камишах – це карасі смокчуть солоденькі пАгони.

Прикормка: повинна містити в собі печиво, краще топлене молоко. Безумовний лідер в якості принади на карасі в народі – це макуха (расова москальска назва “жмых”) – відчавлені від олії залишки зернят соняшника, її як кидають просто розмоченою водою, так і цілими спресованими шматками, також запарюють. Ми з власного досвіду рекемендуємо в якості принади для карася додавати також кукурудзяну крупу та вівсянку(краще мелену). Звичайно в якості прикормки люди в більшості своїй використовують різноманітні каші(пшоняна, кукурудзяна, горохова, вівсяна і тому подібні), ми ж проти такого підходу. Прикормка має роздрадувати карасів, пробудити у них звірячих апетит! Мій рецепт прикормки

Ароматизатори та атрактанти: карась любить запах анісу, ванілі. Експерементально встановлено, що даній рибі більше подобаються солодкі принади. Якщо ви ловите на горох, то ніяких інших запахів використовувати не потрібно! Горох сам по собі несе унікальних запах, який риба любить і добре чує. В принаду ніколи не завадить додати трішки свіжої, нерафінованої, а краще чавленої десь в селі олії. Також карасі люблять запах часнику, його додають прямо в мастирку, або ж спочатку пальцями шуршать по зрізаному зубку часнику, а потім цими ж пальцями насаджують хробака. Ми також ловили карасів на просте тісто, в яке додавали трішки меду. До перловки чудово імпонує карвалол і кориця. Також говорять, що карасі люблять запах керосину та навіть змазки WD-40, нажаль з цими інгредієнтами ми ще не експерементували, пробуйте – напишете в коментарі результати

Наживка: Улюблена природня їжа це личинки різних комах та ніжні пагони рослин(як вже писалось вище). Рекомендовані насадки тваринного походження це:

  • мотиль – личинка комара-довгунця. Ні в’якому разі не насаджуйте панчохою! Лише проколоти “голову”, і нехай вісить та скорочується на гачку;
  • опариш – личинка м’ясної мухи. Теж ніколи не насаджуємо повністю, лише під голову. “Головою” називаємо чорну цятку на одному з кінчиків;
  • хробаки. Гнойові черв’яки звичайно мають більшу перевагу над дощовими. Тут вже нарешті можна насаджувати панчохою, на весь гачок :).

Карасі також дуже люблять рослинні насадки на основі каш та круп:

  • на першому місці тут безумовно є мастирка – націльнальна рибна принада, яка заслуговує на окремо на цілу статтю. Мабуть кожен знає, що це таке, але все-таки напишемо, що це повністю розварений горох в який замішується манка до консистенції пластиліну;
  • манна бовтушка – серкет приготування простий як двері, але складний у виконанні. Щоб у вас вийшла гарна бовтянгка потрібно безперестанку калатати манку з водою не менше 10 хвилин, рекомендую всі 15. Тоді манка буде тянутись за палочкою сантиметрів 5;
  • тісто й простий хліб. Одного разу був свідком, як сам та сусідні риболові тягали лише “п’ятачків” – карасиків до долоньки, наживка і хробак і мастирка і опариш. Тут один кмітливий рибалка пом’яв хліб і нацепив на гачок: через три хвилини в його садку б’єьться солідний лапоть! Також одного разу ми рибалили на платному ставку, і до обіду зловили до п’яти карасів, все було дуже сумно й неприємно, і тут моєму другу приходить в голову ідея ловити фідером на тісто. Яке ж було наше здивування коли карась “пішов”, до кінця дня ми набомбили по 5 кілограм риби;
  • перловка, її краще запарювати в термосі, так, щоб посередині залишалась суха прожилочка. Ця насадка може принести прекрасні результати;
  • консервована солодка кукурудза – ловляться карасі тільки крупнішого розміру;
  • горох. Якщо вже карась і клює на варений горох, то теж тільки крупний;
  • варена пшениця. Увага, зараз буде маленька хитрість: як спіймати великого карася? Краще коли пшениця схрещена з житом сорту третикале – це потрібно в тому випадку, коли у водоймі дуже багато карася розміром з палець і він зовсім не дає спокою, так от для того щоб виманити самих крупних особин я колись в селі ловив і кормив розпареним третікалом, на звичайну поплавочну вудочку – результат за ранок або вечір від 1-го до 3-ох карасів вагою від 700 до 900 грам.

Виважування та поведінка на гачку: дуже екстримальні. Потрібно неспішно втомити крупного карася і старатись не форсувати події, тому що губи в нього тонкі, і повідки він рве за милу душу. Після вдоху свіжого повітря можливе заспокоєння і покіра. Карасі до останнього боряться за свою свободу, намагаються завести снасті в корчі, сильно опираються виважуванню. Тому діставати їх з води одне задоволення :). Навіть перебуваючи в садку вони не зупиняються і шукають будь яку можливість вибратись звідти. Автор даного допису одного разу втратив весь улов, коли крупний карась зумів відкрити залізний садок з середини!

Источники:

http://rivnefish.com/fish/1
http://zelenvsit.cx.ua/karas.html
http://madhunter.ru/ryba-karas/
http://rivnefish.com/fish/1

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:

Наш сайт использует файлы cookies, чтобы улучшить работу и повысить эффективность сайта. Продолжая работу с сайтом, вы соглашаетесь с использованием нами cookies и политикой конфиденциальности.

Принять
Adblock
detector