Риби закарпаття

Яка риба водиться у карпатських водоймах

Карпатська струмкова форель − красива риба з яскравими чорними та червоними плямами

Яка риба водиться у карпатських природних водоймах

• Рубрика: “Активний відпочинок у Карпатах”

Яка риба водиться у карпатських природних (гірських річках, струмках, озерах) водоймах. Рибалка у Карпатах.
Риба в карпатських природних водоймах. Основні види карпатської риби, яка водиться в горах Карпат. Зовнішній вигляд її звички, чим харчується, де ловитися, рибні місця.

Карпатські осетрові риби в українських Карпатах представлені одним видом сімейства осетрових − стерляддю.

Дуже рідко у верхів’я Дністра запливає севрюга. Вона нечисленна та переважають особини масою 0,9 кг при довжині 70 см, дуже рідко трапляються екземпляри по 16 кг та довжиною 125 см. Харчується молюсками, ракоподібними, черв’яками. Гібриди стерляді з білугою (бестеры) можна вирощувати у карпатських штучних ставках.
Карпатські стерлядь-подібні риби в річках українських Карпат включають два сімейства − лососевих і харіусових. До перших належать три карпатських аборигенних виду − струмкова й озерна форель та дунайський лосось, або головатица, а також акліматизовані – райдужна та севанска форель, сиг, байкальський омуль та гольц.

Карпатська струмкова форель − красива риба з яскравими чорними та червоними плямами,

піднімається по гірським потокам до 1000 м. та тримається там у місцях з температурою води +16 °С ташвидкістю течії 1-3 м/с. Не терпить брудної води. На 4-му році життя її розміри тіла досягають 30 см при масі 270-350 гр.
Живе у природних умовах Карпат 10-12 років, харчується літаючими над водою комахами, личинками, бокоплавами, молюсками, рибою, жабами.

Дунайський лосось у Карпатах − ендемічний вид риб дунайського басейну.

Тепер зустрічається у верхів’ях Тиси, Прута та Сірету та в їхніх притоках, у яких не порушений природний гідробіологічний режим. У 10 років він досягає довжини 60-70 см при масі 5-6 кг. Живиться водними організмами − рибою, жабами, тритонами, пуголовками, а також пташенятами. Рідкісний вид, що підлягає абсолютній охороні у Карпатах.
Карпатський харіус (пир) живе в усіх гірських річках Карпат та менш вимогливий до гідробіологічного режиму. Переносить нагрівання води до +20 °С та вище – при швидкості течії 0,6 м/с. Від лососевих відрізняється високим та довгим спинним плавцем, великою лускою, яскравим забарвленням плавників. П’ятирічні особини у Карпатах мають довжину 40-45 см та масу до 1,5 кг. Харіуси тримаються групами по 5-7 особин, поїдають різних водних безхребетних та хребетних. Живуть у Карпатах 10-12 років.

Карпатські щуко-подібні риби у Карпатах представлений двома родинами − щучих та умбрових,

в кожному з яких по одному виду. Щука − найчисленніша риба в слабо-проточних карпатських водоймах з макрогидрофільною рослинністю, тому найбільш часто є об’єктом спортивного рибальства. Часто у Карпатах виловлюють щук масою 4 кг та більше. У 20-річному віці у Карпатах – досягає 10 кг. Живиться різними тваринами, захоплюючи здобич з засідки.
Умбра (евдошка, собача риба) − дунайсько-дніпровського ендемік, що живе в слабопроточних водоймах Карпат у пониззі Боржави, Латориці та у інших карпатських річках. Тримається групами по 5-7 особин, живиться тваринною їжею. Представляє інтерес як об’єкт акваріумного розведення.

Карпатські коропоподібні риби у Карпатах найчисленніші та налічують – 40 видів, які відносяться до родин коропових

(плотва, вирезуб, ялець, головень, в’язь, краснопірка, зерховка, підуст, лящ, вусань, жерех, лин, карась, короп та ін), вьюнова (звичайний голець, в’юн, щиповка), сом і амиурових (карликовий сомик).

Карпатський карась − масовий та поширений вид, що мешкає в старицях Дністра, Тиси, Прута, в заболочених водоймах Закарпаття та Прикарпаття.

Росте повільно: 4-річні особини у Карпатах сягають 20 см при масі 130-150 гр, 8-річні мають масу 1-2 кг. Живиться нитчастими водоростями. Живе у Карпатах 5-8 років. Важливий об’єкт аматорського рибальства. Лящ в карпатських водоймах зустрічається повсюдно, але ніде не досягає високої чисельності. Веде осіле життя, концентруючись в глибоких ямах у нижніх течіях Стрия, Дністра, Ломниці, Бистриці, Ужа, Латориці, Тиси, Боржави. Маса карпатського ляща 3,5−4,5 кг, довжина до 40 см. Росте дуже швидко, харчується зоопланктоном та донними тваринами. Живе у Карпатах понад 30 років.

Карпатські вусань, або марена − риба з подовженим хобото-подібним рилом та двома парами довгих вусів. Довжина тіла до 85 см, маса до 4 кг. Любить дільниці гірських карпатських річок з кам’янистим або крупно-піщаним дном та швидкою течією. Харчується донними безхребетними, ікрою та дрібною рибою. Живе у Карпатах до 10 років. Має видовжене стисле з боків тіло довжиною до 25 см та масою до 150 гр. При малому вмісті кисню у воді вдається до повітряного дихання, захоплюючи на поверхні повітря. Бульбашки повітря проходять через кишківник, в задній третини якого сильно розгалужені кровоносні судини, де кисень засвоюється кров’ю. Мешкає у Карпатах – в нижній течії Дністра, Стрия, Свічі, Бистриці, Латориці, Боржави, Ужа, Тиси. Віддає перевагу глибоким водоймам.

Карпатські треско-подібні риби в українських Карпатах представлені сімейством тріскових,

до якого відноситься єдиний прісноводний вид − минь. Зустрічається в Черемоші та Пруті, рідше в інших річках, хижак, живе у Каратах до 20 років.

Карпатські окуне-подібні риби в Карпатському регіоні об’єднуються у три сімейства:

сімейства окуневих (річковий окунь, судак, берш, великий і малий чопы, йорж), бичкових (бички − гонець, батіг, ротан, головач, кругляк) та керчакових. Чоп великий − ендемік дунайсько-дніпровського басейну, мешкає у рівнинній частині карпатських річок, в старицях. Довжина 35 см, маса 1 кг. Харчується зоопланктоном, поїдає бур’янисту рибу. Живе у Карпатах до 15 років.

Загін карпатських колюшко-подібних риб включає сімейство колюшкових

та один вид – триіглу колючку, яка є морською рибою, заходить у Дністер з Чорного моря. Це маленька рибка з трьома колючими променями на спині, довжиною тіла 6-8 (до 12) див. Живе у Карпатах 4-5 років.

Загін карпатських угре-подібних в карпатському регіоні представлений сімейством річкових вугрів з єдиним видом вугор річковий.

Ловиться в Тисі, Стрию та їх притоках. Це один з небагатьох видів карпатських риб, які проводять у прісній воді більшу частину життя, а для розмноження виходять в море. Нерест починається ранньою весною в північній частині Атлантичного океану на глибині 300-400 (до 1000) м, після чого дорослі риби гинуть. Личинок підхоплює Гольфстрім і за 3 роки переносить до берегів Європи. Молоді вугри які живуть у карпатських річках та сягають довжини 6-7 см здатні переповзати великі відстані по землі. У прісній воді карпатських водойм вугор живе до 10 років. Дуже цінна промислова риба, яка використовується для зариблення водосховищ, озер, ставків та інших внутрішніх водойм Карпат.

Яких водних “монстрів” можна зловити на Закарпатті

Рибальство на Закарпатті – це така собі медитація, втеча від буденності, метушні та проблем

13 березня 2016 13:10

Це місце, де можна побути наодинці з собою та природою. Для бувалих рибалок ловля риби – це вже давно не полювання, а спосіб відволіктися та зупинитися, пише Depo.Закарпаття.

Фауна закарпатських водойм – унікальна. Майже 50 % видів риби – у закарпатських водоймах (21 різновид риби із 46) під охороною та занесені до Червоної книги України. Стан популяції кожного рідкісного виду – на межі катастрофічного. Паводки та люди наносять непоправну шкоду фауні Закарпаття. Щороку, з початку квітня по кінець травня на Закарпатті проводиться операція “Нерест”, то ж ловити рибу у природних водоймах не можна.

Кожен рибалка має свій стиль рибальства. На Закарпатті в горах поширене вудіння харіуса, форелі на мушку, у низинних районах – подуста з підгодівлею. Місцями ловлять в проводку, на поплавок з підгодівлею. Із загальнопоширеного – використання донки. спортивний нахлист добре підходить якраз для гірських річок. Тому нині Закарпаття посідає передові місця з поширення нахлисту в Україні. У краї навіть змагання проводять.

Найбільш поширений хижак закарпатських водойм – щука. Водиться ця риба на тиховоддях. На самому руслі – поблизу великих ям, у ділянках спокійної течії, окільки ця риба любить тиховоддя. Не зловити цьохо хижака у гірських річках.
Найкраще ловити щуку спортивним методом – спінінгом. Клює цілорічно за винятком періоду нересту (кінець лютого – квітень). Ловити краще на традиційну блешню, силіконові приманки. Щука кидається на все рухливе, що можна вхопити. Також приманюють на закидачки з живцем. Це дуже просте пасивне ловіння, яке не потребує дорогого спорядження, кажуть риболови.

Часто у закарпатських водоймах можна зловити окуня. Тут рибалка може себе добре потішити, бо рибини окуня можуть досягати й величеньких розмірів. По нього краще йти на Тису, Боржаву, Латорицю, у кар’єри.Окунь тримається тихих та глибоких місць. Клює на чев’яка, блешню, силіконові приманки, живця. Риба безхитрісна, її можна ловити й узимку на блешню, й улітку на поплавцеву вудку з блешнею та інші спінінгові штучні приманки.

Сом водоться тільки на глибині, хоча є і в Ужі, бо піднімається у річку на нерест у пошуках кормової риби.Трапляється винятково у водоймах із глибинами, хоча водиться і в порівняно мілких річках – таких, як Уж. Піднімається туди навесні на нерест і в пошуках кормової риби. Зловити рибу можна у лісистих частинах, де у воді багато дерев, які служать природними схованками для сома. Також водиться на Тисі у великих ямах.Загалом кількість цієї риби у закарпатських водоймах незначна. Весною краще ловити на чев’яка, причому на того, який живе поблизу місця ловлі, місцевого, оскільки риба знає його. Влітку на Ужі ловлять на живця, на Латориці – на виповзків, жаб, велику п’явку чи живця. Закарпатцям не раз вдавалося зловити сома-монстра. Останній такий випалок трапився у серпні 2015. Тоді рибалка Юрій Балаж зловив двометрову рибину вагою 52 кг. За словами місцевих старожилів, подібні екземпляри траплялися рибалкам у Тисі років 30 – 40 тому, але тільки в сіть. На вудку таких сомів ще не ловили. Після кількох фотознімків спійманого сома відпустили назад у Тису.

Судак та жерех – “спортивні” риби. Для бувалих риболовів – це дуже бажаний трофей. Судак живе у таких місцинах, як і сом. Це, можна сказати, риби-супутники: тримаються на тих же глибинах і ямах, обидва є нічними хижаками. Добре ловиться навесні, ліпше ловити на силіконові приманки. Жерех же сягає досить великої ваги. Бувають до 7-8 кг. Найбільші екземпляри можна зловити навесні, одразу після скресання криги. Ця риба обирає глибинні ділянки, прив’язані до мілководдя та перекатів, де звужується русло і вода (особливо на поворотах) різко збільшує швидкість.

Для закарпатських річок зі спінінгових риб головень – найпоширеніший об’єкт полювання. Водиться як у малих потічках, так і у великих річках. Ловиться майже на все. Будь-який рибалка може впіймати цю рибу: спінінгіст, донник, поплавочник, нахлистовик. Клює в усі пори року. Немає цієї риби на гірських річках, де починаються водоспади. Головень не піднімається по них, любить відпочивати. Найпопулярніша ловля на цю рибу – зі спінінгом на блешню чи воблер.

Короп – сильна й, напевно, друга за величиною риба після сома. Ця риба також любить глибокі місця й повільну течію. У гірських частинах річок вона не трапляється. Короп широко культивується, тому постійно потрапляє до водойм і доступний для вилову. Після зими рибі треба від’їстися й набратися сил, тому цей період – від скресання льоду до нересту – дуже вдалий для лову. Першими тоді клюють найбільші особини. З великою водою вони підходять до берега.
Дуже поширена риба – карась.На цю рибу полюють рибалки, які люблять посидіти з вудкою на березі. Водиться майже всюди, окрім гірських річок. Хоч переважно живе у старицях водойм, в озерах. В останніх його найбільше. У річках спеціально його не полюють. Попадається там під час лову іншої риби. Карась добре йде на чев’яка, опариша. Чималі екземпляри можна зловити на виповзка. Приманку слід ретельно підбирати, та це досягається методом проб.

Одна з найбільших коропових риб – лящ. Солідний трофей поряд із іншими лящовими. Ця риба далеко мігрує, тримається глибоких місць, трапляється завважки до трьох кілограмів. Полюють його здебільшого на донні снасті зі спеціальними годівницями, до яких кріпляться повідці. Добре йде на опариша, суміші каш.

Форель – відома риба карпатських річок, але ареал її поширення дуже малий. Це пов’язано з тим, що мало місць, де вона добре почувається. Рибу занесено до Червоної книги й до вилову заборонено. Живе 10-12 років. Відкладає ікру в листопаді-грудні.У дикій природі, на форель можна натрапити, в основному, у гірській місцевості, оскільки ця риба любить холодну, чисту й прозору воду. Не зловити форель у водоймі, температура води якої сягає понад 20°С. На території Закарпаття є багато готельних комплексів, приватних садиб, де знаходяться штучні озера та ставки, цілі форельні господарства, в яких розводять та вирощують форель для туристів. Ловля форелі є чи не найвищим пілотажем риболовного мистецтва, і ті, хто зумів хоч одного разу її спіймати, ще довго цим пишаються.

В цілому природні водойми Закарпаття зазнали помітних змін в результаті господарської діяльності людини. Змінився також видовий склад риб, їх вікова структура та ареал. Як правило, заядлі рибалки дуже бережно ставляться до природи, бо знають чого хочуть від неї. Справжні фанати отримують задоволення від процесу, дрібну рибу відпускають, щоб вона виросла і ловлять рибу тільки дозволеними снастями. Зустрічаються, звичайно, і “дикуни”, так їх називають заповзяті любителі ловлі риб. Між рибалками є дуже цікаві та суворі правила, які вони не порушують і іншим не дозволяють. Часто з браконьєрами розбираються жорстко і без спеціальних служб.

Больше новостей о событиях в мире читайте на Depo.Закарпатье

Реки Карпат

А вы знаете о том, что всего в Украине приблизительно 73 тыс. рек, а 28 тыс. из них находятся в Карпатах?

Рек, протяженностью более 10 км, в Карпатах насчитывается порядка 450. Остальные реки считаются малыми, но не менее чистыми и красивыми. Карпатские реки небыли судоходными, но через них пытались переправлять древесину и использовать, как источник энергии. Через некоторое время местные жители дали рекам покой, что и сохранило им первозданную чистоту и красоту.

Одни из самых крупных рек Карпат – Днестр и Тиса – являются продольными, а это означает, что они останутся полноводными всегда, так как подпитываются подземными водами, дождевыми осадками и водой, стекающей с гор.

Поперечные реки, как правило, немного меньше, но в сумме карпатские реки создают своеобразный рисунок, напоминающей лабиринт или решето. Практически у всех местных рек – горный характер и разная скорость течения. Туристы приезжают сюда порыбачить и отдохнуть от суетливого мегаполиса.

Итак, первая река в Карпатах, о которой пойдет речь – Белая Тиса.

Белая Тиса – величественная река, на которой стоят многие из городов Закарпатья. В писаниях говорится, что во время создания Земли, Бог не хотел отпускать свою единственную любимую реку – Тису. Однако его уговорили. Далее, чтобы вспахать место для Тисы, взяли самого стойкого осла. Он работал долго и с самоотдачей, но устал, а когда проголодался начал метаться из стороны в сторону. Так, осел вспахал извилистое направление, с тех пор Тиса считается самой «крутой» на повороты и резкие течения.

Белый Черемош

Самая экстремальная река Карпат – Белый Черемош. Именно тут расположены пороги высокой категории сложности, который носят ступенчатый характер. Сюда съезжаются любители экстремального отдыха на воде, чтобы позаниматься рафтингом и провести время на природе. Самый яркий период сплавов – с конца апреля и до середины мая, ведь именно в это время река полноводная и постоянно меняет направление из-за перемены погоды.

По приезду вас ожидает живописная природа и немного «капризный» Белый Черемош.

Днестр

Днестр – вторая по величине река Украины, исток которой расположен у Львовской области. Днестр протекает также на территории Молдовы и впадает в Черное море.

Воды реки Днестр богаты такими видами рыб, как хариус и форель, осетр и севрюга. Рыбаки-профессионалы следят за открытием сезона и не упускают возможности отдохнуть на просторах украинских Карпат. Постоянные обитатели Днестра: лещи и сомы, сазаны и язи, гольяны и красноперки.

Кроме того, туристы просто обожают сплавы по реке Днестр, как туристические, так и спортивные, ведь с воды открываются потрясающе виды на окрестности.

Лимница

Лимница протекает по территории Ивано-Франковской области. Пик полноводности реки припадает на весну и лето. Кстати, в это время на реке стартует рыболовный сезон; можно попробовать поймать форель и другие виды рыб.

Лимница считается одной из самых чистых рек Европы, поскольку некоторые ее истоки «пробегают» на вершинах гор и в труднодоступны местах, защищенных от загрязнений и влияния человеческого фактора.

Латорица

На вершинах Латорица буйная и неспокойная особенно в весеннюю пору. Река протекает не только по территории Карпат, а еще и «заходит» в Словакию. Данная река полноводная и считается самой опасной с точки зрения стихийных бедствий. Так, в 98 году в районе Мукачево произошло масштабное наводнение, уничтожившее более ста жилых домов.

На сегодняшний день Латорица славится богатым уловом, поэтому для туристов это настоящий магнит. В местных водах водятся практически все возможные виды рыб, включая форель и дунайского лосося. Каждый год у берегов Латорицы проходит настоящий рыбацкий фестиваль с песнями и танцами у костра.

Прут

Берет начало на склонах горы Говерлы на высоте 1750 м. Сначала течет с юга на север, прорезая хребты по глубокой долине. В русле много порогов, водопадов, в частности, под самой горой.

Настоящая гордость Карпат – Прут с чистыми водами и шумными водопадами. Только представьте, эту реку упоминали в летописях еще с 17 века!

У Прута есть собственная легенда, которая гласит об истории любви молодых гуцулов. Юноша, встретив девушку по имени Говерла, влюбился до беспамятства и, конечно, хотел жениться. Горный царь, по законам жанра, был категорически против, и, как отец, запретил ей встречаться с молодым человеком. Девушка не смогла пережить такое горе и бросилась со скалы в пропасть. Так, по легенде, появилась гора Говерла. Юноша же после самоубийства любимой пропал без вести, а вскоре около Говерлы появилась река, которую и назвали в честь парня – Прут.

Конечно, любители приезжают сюда порыбачить, в частности на форель, а экстремалы – посоревноваться в байдарочном спорте.

Путила

Берет начало из источников, которые вытекают из восточных склонов Покутсько- Бук.

Река Путила упоминается чаще всего в украинской литературе и в воспоминаниях канадской диаспоры и вот почему. Ранее данный район назывался Путильщиной, где возникло сказание о так называемых бродниках – народности с корнями тюрков, хазаров, булгаров и славян. Говорят, что карпатские знахари произошли именно от них.

Для желающих увидеть реку Путилу открываются возможности познакомиться также с экспозицией музея-усадьбы Юрия Федьковича. На территории плюс ко всему находится церковь, построенная без использования гвоздей.

Гостям Карпат уже полюбился «зеленый туризм» и они охотно возвращаются сюда снова и снова в надежде на такие же яркие эмоции и впечатления!

Риби закарпаття

Пошук

Сторінки

Архів

Последние статьи

ФАУНА ХРЕБЕТНИХ ЗАХОДУ УКРАЇНИ. КРУГЛОРОТІ ТА РИБИ (частина перша)

До змісту
У західних областях УРСР тепер налічується 53 види круглоротих і риб (табл. 1). Видовий склад іхтіофауни Закарпаття і Прикарпаття має деякі відмінності. З табл. 2 бачимо відміни в складі іхтіофауни басейну Дністра, з одного боку, Прута, Серета і Тиси − з другого. Такі види, як угорська мінога, андруга, чехоня карликовий сомик, поширені в басейні Тиси, до цього часу не траплялись у ріках басейну Дністра. Українська мінога, вирезуб, вівсянка, носар, бичок-бабка, триголкова колюшка, які зареєстровані в Дністрі, поки що не виявлені в басейні Тиси. Схожість іхтіофауни басейнів Пруту, Серету (Прикарпаття) і Тиси (Закарпаття), визначається специфікою геологічних процесів протягом антропогену. Всі ці басейни раніш були пов’язані між собою не лише в нижній течії при впаданні в Дунай, а й у своїх верхів’ях. Цей зв’язок створював умови для поширення видів риб дунайського комплексу. Осідання закарпатської западини привело до того, що річкова система Закарпаття була перетята р. Тисою, внаслідок чого утворились розірвані ареали риб Закарпаття і Прикарпаття, і їх фауністичні угруповання набули специфічного характеру. Відмінність іхтіофауни і Серета, і Прута, за Д. І. Шнаревичем, зумовлена вюрмським перехватом р. Черемош і поступовим обміленням р. Серет. Спільність фауністичних елементів Дністра, Південного Бугу, Дніпра (у цих ріках трапляється вирезуб, дніпровська марена, дніпровський підуст, носар та ін.) пояснюється з’єднанням цих басейнів у доантропогеновий період. Наявність спільних ендеміків басейнів Пруту і Дністра зумовлена перехватами деяких карпатських приток Пруту р. Дністер. До перехвату пра-Бистриці в її річкову систему проникли деякі дунайські форми риб.

Видовий склад круглоротих та риб заходу України

*Зазначається на підставі А. С. Вайнштейна (1958).

Розподіл круглоротих та риб у водоймах заходу України

(за І. Д. Шнаревичем, 1965)

Після перехвату Бистриці Дністром ці види набули значного поширення по всьому басейні Дністра. Наявність розірваних ареалів не лише ендемічних |видів (дунайський лосось, балканська марена, малий чоп та ін.), але й ендемічних різновидів (карпатський пічкур, дунайський довговусий пічкур, звичайний підуст та ін.) підтверджує думки геоморфологів про існування стародавньої Ясиня-Черемоської поздовжньої долини, в яку врізались верхів’я пра-Тиси, пра-Пруту і пра-Черемошу.

Періодичний зв’язок річкових систем у постпліоцені сприяв проникненню в Карпати комплексу євразійських холоднолюбних риб (дунайський лосось, харіус, гольян), що мають тепер європейсько-сибірський розрив ареалу, а також елементів балтійського комплексу (миньок). У річкових басейнах Карпат почали виявлятися фауністичні відмінності, що відбивають сучасну специфіку іхтіофауни порівнюваних річкових басейнів Закарпаття і Прикарпаття.

Отже, розвиток систем річкових перехватів протягом антропогену є завершальним етапом у формуванні сучасного вигляду іхтіофауни карпатських рік. Дальше перетворення цих річкових систем відбувалось під впливом антропогенних факторів.

З риб водойм заходу України найчисленніші представники родин коропових та окуневих. На частку першої родини припадає близько 50% усіх видів місцевої іхтіофауни. Окуневі становлять близько 13,3%. У верхів’ях Дністра зареєстровано 47 видів цих риб, а у верхньому і середньому басейні − 49 видів і різновидностей (Опалатенко, 1966; Шнаревич, 1965). Такі види, як дунайський лосось, гірська щиповка, малий чоп, смугастий йорж, умбра трапляються в басейнах Тиси, Пруту і Серету − ріках дунайського басейну, але не помічені в басейні Дністра. У водоймах Закарпаття зазначено 48 постійних видів. Спорадично трапляється річковий вугор, якого І. І. Колюшев (1959) не включив до списків сучасної іхтіофауни Закарпатської області. Для річкових систем Тиси і Дністра спільних є 41 вид, відмінних − 12. Якщо врахувати, що Дністер і Тиса належать до однієї зоогеографічної категорії − дунайсько-кубанської ділянки чорноморської округи середземноморської підобласті Голарктики, − то відмінності ці досить значні (Берг, 1947).

Суттєва різниця є і в співвідношенні чисельності окремих видів. Так, густера, чехоня, рибець, що трапляються поодиноко в Закарпатті, досить поширені в Прикарпатті. Усі риби річкові, туводні. Прохідні, як правило, в досліджувані водойми не заходять. Швидка течія, кам’янисте, рідше піщане і вкрай рідко мулисте дно, бідність планктону і слабко розвинена водяна рослинність не лише визначили склад іхтіофауни, її розподіл, але й зумовили деякі біологічні і морфологічні особливості її представників. Тут поширені реофільні види, бентосоїдні або всеїдні, що відкладають ікру на кам’янистий або галечно-піщаний субстрат. На рослинність відкладають ікру лише близько 20% видів риб. Поширеною морфологічною особливістю, пов’язаною зі швидкістю течій карпатських річок, є поява у коропа, краснопірки, в’язя, верховодки, густери низькотілих форм − morpha elongata. У струмкової форелі і барвистоногого бабця, що водяться у верхів’ях річок, спостерігається більш окреслене і контрастне забарвлення луски порівняно з тими ж видами, але виявленими в нижній течії річок.

Опис деяких найбільш характерних видів західноукраїнської іхтіофауни зроблено за системою Л. С. Берга в плані сучасних зоологічних досліджень.

Ряд міноги − Petromyzontes

Мінога українська − Lampetra mariae Berg. Трапляється у Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Північному Дінці та Пруті (Маркевич, Короткий, 1954). Ряд авторів фіксують цей вид у верхів’ях басейну Дністра. П. П. Балабай (1952), Л. К Опалатенко (1967) не виявили міног. 12 вересня 1960 р. на піщаній косі р. Ікви поблизу с. Сапанова Кременецького району Тернопільської області ми здобули міногу. Вона змієподібно пересувалась по вологому піску від течії ріки. Довжина міноги − 187 мм. За свідченням місцевих рибаків, українських міног у р. Ікві є досить багато і концентруються вони на мілководді, зариваючись глибоко в мул. Тут розрізняють міног трьох забарвлень: бурого, ясного та червоного. Українські міноги є в Ікві. У р. Горині та її притоках цих круглоротих ми не виявили.

Мінога угорська − Lampetra danfordi Regan. Трапляється майже на всьому протязі гірських рік і в багатьох струмках Закарпатської області − Тереблі, Тур’ї, Ужі, Латориці, Боржаві. Середня довжина − 211 мм. Нападає на «сонну» форель, марену, головня (Власова, 1956). Нерест − у кінці березня − квітні, плодючість 2 − 4 тис. ікринок. Перетворення личинки у дорослу особину закінчується перед нерестом. Тривалість життя приблизно 3 − 5 років. Практичного значення не має. Зрідка використовується як принада.

Ряд кістковохрящові − Chondrosteoidei

Стерлядь − Acipenser ruthenus L. Зрідка трапляється у Дністрі. Тисі, Ужі. Заселює глибоководні ділянки рік з дрібногалечним, піщаним або глинистим дном. Нерест − у травні − червні. Ікра відкладається на гальку, кількість 10 тис. Абсолютна довжина чотирьох виловлених у Тисі екземплярів у віці семи-восьми років дорівнювала 478 мм. Коло с. Ворочова Закарпатської області у грудні 1953 р. спіймана стерлядь вагою 400 г. У Дністрі в межах Чернівецької області часом виловлюють екземпляри вагою 1,5 кг. Живе до 15 − 20 років. У річках Закарпаття ця риба живиться личинками комах.

Джерело: Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу України. В-во Львівського ун-ту. 1973, 257ст.

Источники:

http://karpaty-ua.org.ua/yaka-ryba-vodytsya-y-karpatah.html
http://zak.depo.ua/rus/zak/yakih-vodnih-monstriv-mozhna-zloviti-na-zakarpatti-13032016165100
http://www.ukraine-is.com/ru/reki-karpat/
http://carpaty.net/?p=11424&lang=uk