1 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Село верблюжка

Верблюжка

Території, на яких розташоване село Верблюжка, входили в склад Дикого Поля — частини Великого Степу, де тисячоліттями кочували різні народи і племена, про що свідчать чисельні кургани — поховання кочової знаті, археологічні знахідки, старі карти тощо.

Останній відомий період економічного розквіту і градобудування — 2-га пол. XIII — поч. XV ст. — під час входження цих територій в найбільший в історії людства вільний економічний простір в складі Великої Монгольської Імперії — від Тихого Океану до р. Дунай, а згодом в її найбільшій частині — Улусі Джучі (Золотій Орді) від м. Ургенч до Дунаю. Інша назва території — Задніпровські Місця або Задніпров’я.

Назва села, як і річки, походить від назви місцевості. Ряд балок навколо носили назви: Велика Верблюжка, Суха Верблюжка, Верблюжка. Ця місцевість була лісостепом, з прекрасними луками, з повноводною, незамерзаючою з гарячими джерелами річкою, і використовувалась для випасання чи стоянки гуртів, чи караванів верблюдів татар, і називалась Верблюжим байраком. Архівні документи називають його байраком Хана Мурзи.

Верблюжка виникла з декількох поселень, що були росташовані по течії річки Верблюжки — притоки Інгульця. Річка ж бере початок з Верблюжих байраків. В неї впадають балки: Котова, Уманська, Сотникова, Носова, Суха Верблюжка з Волею Молодецькою, Каменовата. Перші поселення за часів Нової Січі: Скорбна, Срібна, Дрейлінгоф, що увійшли до складу села, виникли десь в 16-17 ст. і існували як зимівники запорізьких козаків Бугогардівської паланки.

З 1732 р. заселення цього регіону відчутно пожвавилось на поч. XVIII ст. вихідцями з Гетьманщини та Польської України. Після Бєлградського миру 1739 року всі ці землі увійшли до складу Миргородського та Полтавського полків.

На старих картах назване Верблюдкою. Перша згадка в письмових джерелах — 1751 рік — слобода.

У 1754-59 й 1761-64 роках Верблюжська сотня входила до складу Новослобідського козацького полку.

22.03.1764 р. з Нової Сербії і Новослобідського козачого поселення сформована Новоросійська губернія. Формування козачого поселення було реорганізовано у Єлисаветградський пікінерський полк у складі Новоросійської губернії. З 1783 року пікінерів переведено на становище державних селян.

В 1787 році в 155 дворах проживало 488 осіб чоловіків.

Через Верблюжку проходив чумацький шлях — з Нової Праги до Братолюбівки і далі на південь. Також новий шлях військового значення — від штабу полку в Єлисаветграді, у Верблюжці він розгалужувався до Крюкова і через село Зелене до Дніпра.

В селі Верблюжкі діяло дві церкви — Успенська та Миколаївська православні. Метричні книги вказаних церков зберігаються в Одеському і Кіровоградському державних обласних архівах. Одна з них стояла в центрі села, біля теперішнього млина, була дерев’яна. Біля неї, на майдані зупинялись на ночівлю чумаки, випасали на луках волів, заходили помолитись до церкви. «1779. Села Верблюжки, Успенская, деревянная Бобринецкаго уезда. Село Верблюжка поселено по обе стороны речки Верблюжки. По неудобству ходить в Успенскую церковь, на левом берегу речки находящуюся, там из жителей, которых домы на правом берегу, по прошению их, позволено было построить на том же правом берегу другую каменную Николаевскую церковь, которая действительно заложена в 1807 году».

В 1806 році в селі проживало 804 душі чоловічої статі.

З 1821 року Верблюжка стає військовим поселенням Новгородського Кірасирського полку. В ній розмістився штаб 2-го ескадрону кінноти, згодом 2-ї волості IV округу Новоросійського військового поселення. За розміщенням рот та прізвищами їх командирів виникли назви кутків села: командира І-ї роти полковника Вєрьовкіна — «Вірьовчиною». Також відомі старі назви кутків — «Ковалівка», «Кривда», «Литва». Мешканці були розділені на категорії військових поселян, серед яких «хозяинь», «помощникь», «інвалідь» тощо.

В 1859 році Верблюжка була 2-ю волостю І-го округу Херсонського поселення, командиром був штабс-ротмістр Тимченко. Населення було 4269 чол, в тому числі поселян — 1898 чол., різночинців — 2 родини, купців −3, міщан −7, юдеїв-1 родина відповідно. В тому році померло 108 осіб, народилося 127 осіб, було записано 80 шлюбів. Солдат діючих-318, відставних-70, безстрокових-34 чол. В господарствах села було: коней-308, волів-1027, ВРХ-2205, овець-3478. Будинків-669, млинів-вітряків-65, магазинів-3, землі орної — 9295 десятин.

Читать еще:  Река плесенка наро-фоминск рыбалка

Після ліквідації військових поселень, жителів села перевели на становище державних селян.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Верблюзької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4627 осіб, налічувалось 971 дворове господарство, існували 2 православні церкви, школа, земська станція, 10 лавок та трактир, відбувались 3 щорічні ярмарки: 15 серпня, 9 травня та всеїдна, базари по неділях.

Після лютневої революції Верблюжка відігравала досить суттєву роль в намаганні українців створити самостійну державу. В серпні 1918 року в містечку Верблюжка з’являється офіцер Григор’єв Матвій Олександрович, який формує Верблюжський полк, в який увійшло більш ніж 4.000 верблюжців і жителів навколишніх невеликих сіл і хуторів. Згодом до них приєдналися і чоловіки з інших населених пунктів повіту, загалом було сформовано більше ста повстанських загонів з штабом в Верблюжці. Відомо про найактивніших учасників — Аврам Останній, О. Горбенко, П. Жолдак, М. Козуль, С. Стогній, І. Кобилянський (командир), С. Горбенко (згодом — командир) та ін. Армія Григор’єва з часом звільнила від окупантів такі великі міста України, як Миколаїв, Херсон, Одесу і Єлисаветград. Після того, як стало видно дії більшовиків проти селян і робітників, проти всього українського, армія Григор’єва почала боротьбу з ними. Але неочікувана підступність і провокації, небачений «червоний» терор, а головним чином розбрат з Петлюрою і Махном, недовіра до них, поступово руйнують силу повстанців, що призвело до ліквідації і лідера і армії.

Згодом в Верблюжці більшовики влаштували масові репресії, багатьох було засуджено до розстрілу, інших до висилки в Сибір і далі.

Не всі верблюжківці пережили голод 1922-23 рр, колективізацію і розкуркулення, Голодомор 1932-33 рр., ІІ світову війну, голод 1947 року, постійні репресії. За роки діяльності більшовиків кількість жителів села зменшилась в декілька раз.

З 1991 року в складі незалежної України. З 1998 року почався новий період занепаду с/г виробництва і села.

Верблюжка (село)

Верблю́жка (прежнее именование — «Погребняково») — одно из крупнейших сёл Новгородковского района, Кировоградской области Украины. Новое наименование Верблюжка получило от протекающей на её территории реки Верблюжки.

История

Название Верблюжка было всегда, а временно переименовывали по имени депутата Погребняка, но потом вернули обратно. Село основано казаками.

В 1754—1759 и 1761—1764 годах село входило в состав Новослободского казацкого полка.

См. также

  • Дополнить статью (статья слишком короткая либо содержит лишь словарное определение).
  • Найти и оформить в виде сносок ссылки на авторитетные источники, подтверждающие написанное.
  • Добавить иллюстрации.

Wikimedia Foundation . 2010 .

Смотреть что такое «Верблюжка (село)» в других словарях:

Верблюжка (селение) — У этого термина существуют и другие значения, см. Верблюжка. Село Верблюжка укр. Верблюжка Страна … Википедия

Вершино-Каменка — Село Вершино Каменка укр. Вершино Кам янка Страна УкраинаУкраина … Википедия

Ингуло-Каменка — Село Ингуло Каменка укр. Інгуло Кам янка Страна УкраинаУкраина … Википедия

Корбониколаевка — Село Корбониколаевка укр. Корбомиколаївка Страна УкраинаУкраина … Википедия

Петрокорбовка — Село Петрокорбовка укр. Петрокорбівка Страна УкраинаУкраина … Википедия

Ручайки — Село Ручайки укр. Ручайки Страна УкраинаУкраина … Википедия

Рыбчино — Село Рыбчино укр. Рибчине Страна УкраинаУкраина … Википедия

Спильное — Село Спильное укр. Спільне Страна УкраинаУкраина … Википедия

Белозёрное — Село Белозёрное укр. Білозерне Страна УкраинаУкраина … Википедия

Великая Чечелиевка — Село Великая Чечелиевка укр. Велика Чечеліївка Страна УкраинаУкраин … Википедия

Верблюжка

Території, на яких розташоване село Верблюжка, входили в склад Дикого Поля — частини Великого Степу, де тисячоліттями кочували різні народи і племена, про що свідчать чисельні кургани — поховання кочової знаті, археологічні знахідки, старі карти тощо.

Читать еще:  Сладкий лиман рыбалка

Останній відомий період економічного розквіту і градобудування — 2-га пол. XIII — поч. XV ст. — під час входження цих територій в найбільший в історії людства вільний економічний простір в складі Великої Монгольської Імперії — від Тихого Океану до р. Дунай, а згодом в її найбільшій частині — Улусі Джучі (Золотій Орді) від м. Ургенч до Дунаю. Інша назва території — Задніпровські Місця або Задніпров’я.

Назва села, як і річки, походить від назви місцевості. Ряд балок навколо носили назви: Велика Верблюжка, Суха Верблюжка, Верблюжка. Ця місцевість була лісостепом, з прекрасними луками, з повноводною, незамерзаючою з гарячими джерелами річкою, і використовувалась для випасання чи стоянки гуртів, чи караванів верблюдів татар, і називалась Верблюжим байраком. Архівні документи називають його байраком Хана Мурзи.

Верблюжка виникла з декількох поселень, що були росташовані по течії річки Верблюжки — притоки Інгульця. Річка ж бере початок з Верблюжих байраків. В неї впадають балки: Котова, Уманська, Сотникова, Носова, Суха Верблюжка з Волею Молодецькою, Каменовата. Перші поселення за часів Нової Січі: Скорбна, Срібна, Дрейлінгоф, що увійшли до складу села, виникли десь в 16-17 ст. і існували як зимівники запорізьких козаків Бугогардівської паланки.

З 1732 р. заселення цього регіону відчутно пожвавилось на поч. XVIII ст. вихідцями з Гетьманщини та Польської України. Після Бєлградського миру 1739 року всі ці землі увійшли до складу Миргородського та Полтавського полків.

На старих картах назване Верблюдкою. Перша згадка в письмових джерелах — 1751 рік — слобода.

У 1754-59 й 1761-64 роках Верблюжська сотня входила до складу Новослобідського козацького полку.

22.03.1764 р. з Нової Сербії і Новослобідського козачого поселення сформована Новоросійська губернія. Формування козачого поселення було реорганізовано у Єлисаветградський пікінерський полк у складі Новоросійської губернії. З 1783 року пікінерів переведено на становище державних селян.

В 1787 році в 155 дворах проживало 488 осіб чоловіків.

Через Верблюжку проходив чумацький шлях — з Нової Праги до Братолюбівки і далі на південь. Також новий шлях військового значення — від штабу полку в Єлисаветграді, у Верблюжці він розгалужувався до Крюкова і через село Зелене до Дніпра.

В селі Верблюжкі діяло дві церкви — Успенська та Миколаївська православні. Метричні книги вказаних церков зберігаються в Одеському і Кіровоградському державних обласних архівах. Одна з них стояла в центрі села, біля теперішнього млина, була дерев’яна. Біля неї, на майдані зупинялись на ночівлю чумаки, випасали на луках волів, заходили помолитись до церкви. «1779. Села Верблюжки, Успенская, деревянная Бобринецкаго уезда. Село Верблюжка поселено по обе стороны речки Верблюжки. По неудобству ходить в Успенскую церковь, на левом берегу речки находящуюся, там из жителей, которых домы на правом берегу, по прошению их, позволено было построить на том же правом берегу другую каменную Николаевскую церковь, которая действительно заложена в 1807 году».

В 1806 році в селі проживало 804 душі чоловічої статі.

З 1821 року Верблюжка стає військовим поселенням Новгородського Кірасирського полку. В ній розмістився штаб 2-го ескадрону кінноти, згодом 2-ї волості IV округу Новоросійського військового поселення. За розміщенням рот та прізвищами їх командирів виникли назви кутків села: командира І-ї роти полковника Вєрьовкіна — «Вірьовчиною». Також відомі старі назви кутків — «Ковалівка», «Кривда», «Литва». Мешканці були розділені на категорії військових поселян, серед яких «хозяинь», «помощникь», «інвалідь» тощо.

В 1859 році Верблюжка була 2-ю волостю І-го округу Херсонського поселення, командиром був штабс-ротмістр Тимченко. Населення було 4269 чол, в тому числі поселян — 1898 чол., різночинців — 2 родини, купців −3, міщан −7, юдеїв-1 родина відповідно. В тому році померло 108 осіб, народилося 127 осіб, було записано 80 шлюбів. Солдат діючих-318, відставних-70, безстрокових-34 чол. В господарствах села було: коней-308, волів-1027, ВРХ-2205, овець-3478. Будинків-669, млинів-вітряків-65, магазинів-3, землі орної — 9295 десятин.

Читать еще:  Каменка рыбалка

Після ліквідації військових поселень, жителів села перевели на становище державних селян.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Верблюзької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4627 осіб, налічувалось 971 дворове господарство, існували 2 православні церкви, школа, земська станція, 10 лавок та трактир, відбувались 3 щорічні ярмарки: 15 серпня, 9 травня та всеїдна, базари по неділях.

Після лютневої революції Верблюжка відігравала досить суттєву роль в намаганні українців створити самостійну державу. В серпні 1918 року в містечку Верблюжка з’являється офіцер Григор’єв Матвій Олександрович, який формує Верблюжський полк, в який увійшло більш ніж 4.000 верблюжців і жителів навколишніх невеликих сіл і хуторів. Згодом до них приєдналися і чоловіки з інших населених пунктів повіту, загалом було сформовано більше ста повстанських загонів з штабом в Верблюжці. Відомо про найактивніших учасників — Аврам Останній, О. Горбенко, П. Жолдак, М. Козуль, С. Стогній, І. Кобилянський (командир), С. Горбенко (згодом — командир) та ін. Армія Григор’єва з часом звільнила від окупантів такі великі міста України, як Миколаїв, Херсон, Одесу і Єлисаветград. Після того, як стало видно дії більшовиків проти селян і робітників, проти всього українського, армія Григор’єва почала боротьбу з ними. Але неочікувана підступність і провокації, небачений «червоний» терор, а головним чином розбрат з Петлюрою і Махном, недовіра до них, поступово руйнують силу повстанців, що призвело до ліквідації і лідера і армії.

Згодом в Верблюжці більшовики влаштували масові репресії, багатьох було засуджено до розстрілу, інших до висилки в Сибір і далі.

Не всі верблюжківці пережили голод 1922-23 рр, колективізацію і розкуркулення, Голодомор 1932-33 рр., ІІ світову війну, голод 1947 року, постійні репресії. За роки діяльності більшовиків кількість жителів села зменшилась в декілька раз.

З 1991 року в складі незалежної України. З 1998 року почався новий період занепаду с/г виробництва і села.

Значение слова верблюжка

Википедия

Верблюжка:

  • Верблюжка — поселок Новгородковского района, Кировоградской области Украины
  • Верблюжка — гора в Беляеском районе Оренбуржской области России
  • Верблюжка — уменьшительно-ласкательное именование молодой верблюдицы

Верблю́жка (1982-1985 гг. — Погребняково) — одно из крупнейших сёл Новгородковского района , Кировоградской области Украины . Новое наименование Верблюжка получило от протекающей на её территории реки Верблюжки.

Верблюжка, Дюяташ — гора в Беляевском районе Оренбургской области России . Гора представляет собой трехглавый холм-останец , возвышающийся над урезом Урала на 198 м. Со стороны гора выглядит «двугорбой», за что и получила своё название «Верблюжка». Происхождение её связано с повышенной устойчивостью слагающих её пород и эрозионной деятельностью Урала и впадающей в него Елшанки . Эти реки перепилили поперек в двух местах антиклинальную складку-гряду, вытянутую в северо-западном направлении к селу Кандуровка. Склоны гряды бронированы пластами известняков курмаинской свиты ассельского яруса перми. Эти слои хорошо обнажены в южном обрыве над поймой Урала. Известняки часто имеют битуминозный запах, на что обратил внимание еще Э. А. Эверсманн (1840), назвав их «вонючкой». Среди тонких слоев в верхней части обрыва прослеживается один более мощный (до 80 см) слой, состоящий из известняковой брекчии. Подобные брекчии имеют морское происхождение и образуются благодаря придонным мутьевым потокам.

Восточный склон горы из-за крутого залегания слоев еще более крут, чем западный. Вершина перепиленной складки не сохранилась, поэтому в центральной части горы оказались податливые к размыву алевролиты и песчаники . Благодаря неустойчивости этих пород образовалась седловина между «горбами» горы-верблюда.

Степная растительность, покрывающая вершины и склоны горы Верблюжки, состоит из характерных петрофитов , в том числе кальцефитов. Среди них немало реликтов и эндемиков. Здесь произрастают хвойник двухколосковый , клаусия солнцепечная , оносма простейшая , овсец пустынный, копеечник крупноцветковый , тимьян губерлинский и другие.

Транслитерация: Verblyujka
Задом наперед читается как: акжюлбрев
Верблюжка состоит из 9 букв

Источники:

http://verbluzhka.rada.org.ua/verbljuzhka-12-34-09-05-10-2016/
http://biograf.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1583971/biograf.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1766708
http://verbluzhka.rada.org.ua/verbljuzhka-12-34-09-05-10-2016/
http://xn--b1algemdcsb.xn--p1ai/wd/%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%BB%D1%8E%D0%B6%D0%BA%D0%B0

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:

Наш сайт использует файлы cookies, чтобы улучшить работу и повысить эффективность сайта. Продолжая работу с сайтом, вы соглашаетесь с использованием нами cookies и политикой конфиденциальности.

Принять
Adblock
detector